1 На початку було Слово, і Слово було в Бога, і Слово було Бог. 2 Воно на початку було в Бога. 3 Усе через Нього постало, і без Нього не постало нічого з того, що постало. 4 У Ньому було життя, — і життя було Світлом людей. 5 І Світло світить у темряві, і темрява Його не огорнула. 6 З’явився чоловік, посланий від Бога; ім’я йому Іван. 7 Він прийшов, аби свідчити, свідчити про Світло, щоб усі повірили через нього. 8 Не був він Світлом, а прийшов засвідчити про Світло. 9 То було справжнє Світло, яке освічує кожну людину, котра приходить у світ. 10 У світі Він був, і світ через Нього постав, але світ Його не пізнав. 11 До своїх Він прийшов, та свої Його не прийняли. 12 А тим, які прийняли Його, дав владу стати Божими дітьми, — тим, які вірять у Його Ім’я. 13 Вони не народилися ні від крові, ні через тілесне бажання, ні через бажання чоловіка, але народилися від Бога. 14 І Слово стало тілом, і перебувало між нами, і ми побачили славу Його, — славу як Єдинородного від Отця, повного благодаті й істини. 15 Іван свідчить про Нього і закликає, промовляючи: Він Той, про Кого я говорив, що Він іде за мною, та Він був переді мною, оскільки був раніше від мене! 16 Адже з Його повноти ми всі одержували благодать за благодаттю, 17 оскільки Закон був даний через Мойсея, а благодать та істина з’явилися через Ісуса Христа. 18 Бога ніхто ніколи не бачив, та Єдинородний Бог, Який у лоні Отця, — Він явив Його.
12 Після цього Ісус пішов у Капернаум: Він Сам, Його мати, Його брати та Його учні; і пробули вони там декілька днів. 13 Та наближалася юдейська Пасха, і Ісус прийшов у Єрусалим. 14 І побачив у храмі тих, які продають овець, волів і голубів, і сидять міняльники грошей. 15 Зробивши бича з мотузків, Він вигнав усіх із храму, овець і волів, розсипав гроші у міняльників, а столи поперевертав. 16 А тим, які продавали голубів, сказав: Заберіть їх звідси! Не робіть дому Мого Отця домом торгівлі! 17 Згадали Його учні, що написано: Ревність до Твого дому з’їдає Мене! 18 У відповідь на це юдеї запитали Його: Яку ознаку покажеш нам, що таке Ти робиш? 19 Відповів Ісус і сказав їм: Зруйнуйте цей храм, — і за три дні Я підніму його. 20Тоді юдеї сказали: Сорок шість років будувався цей храм, а Ти за три дні піднімеш його? 21 Він же говорив про храм Свого тіла. 22 Коли Він воскрес із мертвих, то згадали Його учні, що Він це говорив, — тож повірили і в Писання, і в сказані Ісусом слова. 23 А коли Він був у Єрусалимі на святі Пасхи, то багато людей, побачивши ті чудеса, які Він творив, повірили в Його Ім’я. 24Сам же Ісус не звірявся їм, бо Сам знав усе 25 і не мав потреби, щоби хтось свідчив про людину, адже Сам знав, що було в людині.
1 Був один чоловік із фарисеїв на ім’я Никодим, старійшина юдейський. 2 Він прийшов до Ісуса вночі й сказав Йому: Равві, знаємо, що Ти прийшов від Бога як Учитель, бо ніхто не може робити таких чудес, які Ти робиш, коли би Бог не був з ним. 3 У відповідь Ісус сказав йому: Знову й знову запевняю тебе: коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства! 4 А Никодим Йому каже: Як може людина, будучи старою, народитися? Чи може вона вдруге увійти в утробу своєї матері й народитися? 5 Ісус відповів: Знову й знову запевняю тебе: коли хто не народиться від води й Духа, не може увійти до Божого Царства! 6 Народжене від тіла є тілом, а народжене від Духа є духом. 7Не дивуйся з того, що Я сказав тобі: Вам потрібно народитися згори. 8 Вітер віє, де хоче, і ти чуєш його шум, але не знаєш, звідки приходить і куди прямує. Так буває з кожним, хто народжений від Духа. 9 Відповів Никодим і сказав Йому: Як може це статися? 10 Ісус у відповідь промовив до нього: Ти — учитель Ізраїля, і не знаєш цього? 11 Знову й знову запевняю тебе, що ми говоримо про те, що знаємо, і про те, що бачили, свідчимо, — та нашого свідчення ви не приймаєте. 12 Якщо про земне Я сказав вам, і ви не вірите, то як повірите, якщо скажу вам про небесне? 13 Ніхто не підіймався на небо, тільки Той, Хто зійшов з неба: Син Людський, [Який на небі]. 14 Як Мойсей підняв змія в пустелі, так має бути піднятий Син Людський, 15 щоб кожний, хто вірить у Нього, [не загинув, але] мав вічне життя. 16 Бо так Бог полюбив світ, що дав [Свого] Єдинородного Сина, щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне. 17 Адже не послав Бог [Свого] Сина у світ, щоб судити світ, але щоби через Нього спасти світ. 18 Хто вірить у Нього, не буде засуджений, а хто не вірить, той уже засуджений, бо не повірив в Ім’я Єдинородного Божого Сина. 19 Це і є суд, що світло прийшло у світ, але люди полюбили темряву більше, ніж світло, бо їхні діла були погані. 20 Адже кожний, хто чинить зло, ненавидить світло і не приходить до світла, щоби його вчинки не були осуджені, [тому що вони погані]. 21 А хто чинить правду, той іде до світла, щоб виявилися його діла, бо зроблені вони в Бозі!
1 Як тільки Ісус дізнався, що фарисеї почули, що Він збирає та хрестить більше учнів, ніж Іван, — 2 хоч Сам Ісус не хрестив, а лише Його учні, — 3 то Він залишив Юдею і знову пішов до Галилеї. 4 Потрібно Йому було перейти через Самарію. 5 Він приходить до самарійського міста, що називається Сихар, поблизу поля, яке Яків дав своєму синові Йосифові. 6Була там криниця Якова. Ісус, втомившись з дороги, сів отак біля криниці. Було десь близько шостої години. 7Приходить жінка із Самарії по воду. Каже їй Ісус: Дай Мені напитися! 8 Учні ж Його пішли в місто, щоб купити їжі. 9 Тоді жінка-самарійка промовила до Нього: Як Ти, будучи юдеєм, просиш пити у мене, коли я — жінка-самарійка? Адже юдеї не спілкуються із самарійцями! 10 Ісус у відповідь сказав їй: Коли б ти знала Божий дар і Хто Той, що говорить тобі: Дай мені напитися! — ти просила б у Нього, і Він дав би тобі живої води. 11 Каже йому жінка: Пане, Ти не маєш відра, а криниця глибока, звідки маєш живу воду? 12 Хіба Ти більший за нашого батька Якова, який дав нам криницю: і сам з неї пив, і сини його, і худоба його? 13У відповідь Ісус сказав їй: Кожний, хто п’є цю воду, буде спраглий знову, 14 а хто питиме воду, яку Я йому дам, не матиме спраги повік, бо вода, яку Я йому дам, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне. 15 Каже Йому жінка: Пане, дай мені цієї води, щоб я не мала спраги й не приходила сюди черпати! 16Говорить їй [Ісус]: Іди, поклич свого чоловіка і приходь сюди. 17У відповідь жінка сказала Йому: Не маю я чоловіка. Каже їй Ісус: Добре ти сказала, що не маєш чоловіка, 18бо п’ятьох чоловіків ти мала, і той, якого нині маєш, не є твоїм чоловіком. Це ти правду сказала. 19 Каже жінка Йому: Пане, я бачу, що Ти — Пророк. 20 Наші предки поклонялися на цій горі, а ви кажете, що в Єрусалимі те місце, де потрібно поклонятися. 21 Ісус промовив до неї: Жінко, вір Мені, що надходить час, коли ні на цій горі, ні в Єрусалимі не будете поклонятися Отцеві. 22 Ви поклоняєтеся Тому, Кого не знаєте; ми ж поклоняємося Тому, Кого знаємо, бо спасіння від юдеїв. 23 Але надходить час, — і вже тепер він є, — коли правдиві поклонники будуть поклонятися Отцеві в Дусі та істині, бо Отець шукає Собі таких поклонників. 24 Бог є Дух, і хто Йому поклоняється, повинен поклонятися у Дусі та істині. 25 Відказує Йому жінка: Знаю, що прийде Месія, Який називається Христос; коли Він прийде, то сповістить нам усе! 26 Каже їй Ісус: Це Я — Той, Хто говорить з тобою! 27І тоді надійшли Його учні й дивувалися, що Він розмовляв із жінкою. Однак ніхто з них не спитав: Чого хочеш? — або: Чому розмовляєш з нею? 28А жінка залишила своє відро, пішла до міста й каже людям: 29 Ходіть і подивіться на Чоловіка, Який мені сказав усе, що я зробила! Чи часом Він не Христос? 30Вони вийшли з міста й пішли до Нього. 31 Тим часом учні просили Його, кажучи: Равві, їж! 32 Та Він сказав їм: Я маю їсти поживу, якої ви не знаєте. 33 Тоді учні почали перемовлятися між собою: Чи не приніс хто Йому їсти? 34 Каже їм Ісус: Моя пожива — чинити волю Того, Хто послав Мене, та довершити Його справу. 35 Чи не кажете ви, що за чотири місяці настануть жнива? А я кажу вам: Підійміть ваші очі й погляньте на ниви, які вже дозріли для жнив. 36 Хто жне, той одержує нагороду і збирає врожай для вічного життя, щоб разом раділи ті, хто сіє і хто жне. 37 Адже тут справджується приказка: Один сіє, а інший жне. 38Я послав вас жати там, де ви не трудилися; інші трудилися, а ви пожинаєте їхню працю!
16 І стали юдеї переслідувати Ісуса [й намагалися Його вбити] за те, що робив таке в суботу. 17 Ісус же відповів їм: Мій Отець працює дотепер, — працюю і Я. 18 Отже, юдеї ще більше намагалися Його вбити не тільки за те, що порушував суботу, але й що Бога називав Своїм Отцем, роблячи Себе рівним Богові. 19 У відповідь Ісус говорив їм: Знову й знову запевняю вас: Син не може робити нічого Сам від Себе, а тільки те, що бачить, як Отець робить; що Він робить, — те й Син також робить. 20 Адже Отець любить Сина й показує Йому все, що Сам робить, і покаже Йому діла ще більші від цих, щоб ви дивувалися. 21 Отож, як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син, кого хоче, оживляє, 22 оскільки Отець не судить нікого, але весь суд передав Синові, 23 щоб усі шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, той не шанує і Отця, Який Його послав. 24 Знову й знову запевняю вас, що хто слухає Моє слово і вірить у Того, Хто послав Мене, має вічне життя і на суд не приходить, але перейшов він від смерті до життя. Про воскресіння мертвих 25 Знову й знову запевняю вас, що надходить час, — і він вже є, — коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть. 26 Бо як Отець має життя в Собі, так дав і Синові мати в Собі життя. 27 І дав Йому владу [і] суд чинити, бо він є Сином Людським. 28 Не дивуйтеся цьому, бо надходить час, коли всі, хто в могилах, почують Його голос; 29 і вийдуть ті, які робили добро, у воскресіння життя, а ті, які робили зло, — у воскресіння суду. 30 Не можу Я Сам від Себе робити нічого. Як Я чую, так і суджу, і Мій суд справедливий, бо не шукаю Своєї волі, але волі Того, Хто Мене послав, — [Отця].
22 Наступного дня юрба, яка перебувала на другому боці моря, побачила, що іншого човна там не було, крім [того] одного, [до якого ввійшли Його учні], і що Ісус не входив до човна зі Своїми учнями, а відпливли лише самі Його учні. 23 Тим часом з Тиверіади припливли інші човни поблизу того місця, де їли хліб після того, як Господь віддав хвалу. 24 Коли люди побачили, що там немає ні Ісуса, ні Його учнів, вони самі посідали у човни й попливли до Капернаума, шукаючи Ісуса. 25Коли знайшли Його на тому боці моря, сказали Йому: Равві, коли Ти прибув сюди? 26 У відповідь Ісус сказав їм: Знову й знову запевняю вас: ви шукаєте Мене не тому, що побачили чудеса, але тому, що їли хліб і наситилися. 27 Не працюйте для поживи, яка гине, але для поживи, яка залишається на вічне життя, яку дасть вам Син Людський, бо Його призначив Бог Отець! 28Запитали в Нього: Що нам робити, аби чинити Божі діла? 29 У відповідь Ісус їм сказав: Боже діло є те, щоб ви повірили в Того, Кого Він послав. 30 Тоді сказали Йому: Яку ознаку Ти зробиш, щоб ми побачили і повірили Тобі? Що Ти зробиш? 31 Наші батьки їли манну в пустелі, згідно з написаним: Хліб з неба дав їм їсти! 32А Ісус їм відказав: Знову й знову запевняю вас: не Мойсей дав вам хліб з неба, але Мій Отець дає вам справжній хліб з неба, 33 бо хлібом Божим є Той, Хто сходить з неба і дає світові життя. 34 Тоді сказали Йому: Господи, давай нам завжди цей хліб! 35 Сказав їм Ісус: Я — хліб життя! Хто приходить до Мене, — не буде голодувати, і хто вірить у Мене, — ніколи не буде спраглим. 36 Але Я сказав вам, що ви хоч і побачили Мене, але не вірите. 37 Усе, що дає Мені Отець, прийде до Мене; і того, хто приходить до Мене, Я не вижену геть, 38 бо Я зійшов з неба виконувати не Мою волю, а волю Того, Хто Мене послав, — [Отця]. 39 А воля Того, Хто Мене послав, — [Отця], — є та, аби все, що Він Мені дав, Я не втратив, але воскресив це останнього дня. 40 Воля Мого Отця є та, щоб кожний, хто бачить Сина й вірить у Нього, мав вічне життя, — і Я воскрешу його останнього дня. 41 Тож нарікали на Нього юдеї, бо Він сказав: Я — хліб, який зійшов з неба, — 42 і казали: Хіба це не Ісус, син Йосифа, батька й матір Якого ми знаємо? Як же тепер [Він] каже: Я зійшов з неба? 43 У відповідь Ісус сказав їм: Не ремствуйте між собою. 44 Ніхто не може прийти до Мене, коли Отець, Який Мене послав, не притягне його, — і Я воскрешу його останнього дня. 45 Написано в пророків: І всі будуть навчені Богом! Кожний, хто чув Отця і навчився, приходить до Мене. 46 Не тому, що Отця хтось бачив; хіба лише Той, Хто є від Бога, — Він і бачив Отця. 47 Знову й знову запевняю вас: той, хто вірить [у Мене], має вічне життя. 48 Я — хліб життя! 49 Ваші батьки їли манну в пустелі, — і повмирали. 50Цей же — хліб, який сходить із неба, аби той, хто його їсть, не помер. 51 Я — хліб живий, який зійшов з неба; якщо хто буде їсти цей хліб, житиме вічно. Хліб, який Я дам, — це Моє тіло, [яке Я віддам] для життя світу! 52Тоді стали сперечатися між собою юдеї, кажучи: Як це може Він дати нам їсти Своє тіло? 53 А Ісус сказав їм: Знову й знову запевняю вас: якщо не будете їсти тіла Сина Людського і не будете пити Його крові, не будете мати в собі життя. 54 Хто їсть Моє тіло і п’є Мою кров, той має вічне життя, і Я його воскрешу останнього дня. 55Адже Моє тіло — справжня пожива, а Моя кров — справжній напій. 56 Хто споживає Моє тіло і п’є Мою кров, той перебуває в Мені, і Я в ньому. 57 Як послав Мене живий Отець, так і Я живу через Отця, — і той, хто буде споживати Мене, житиме через Мене. 58 Це є хліб, який зійшов із неба. Не так, як батьки [ваші манну] їли й померли, а хто споживатиме цей хліб, буде жити вічно! 59 Так говорив Він, навчаючи в синагозі в Капернаумі.
12 Тоді Ісус знову промовляв до них, кажучи: Я — Світло для світу! Хто піде за Мною, той не ходитиме в темряві, але матиме Світло життя. 13 Однак фарисеї Йому сказали: Ти свідчиш про Себе Сам, тож Твоє свідчення не є правдивим. 14 У відповідь Ісус сказав їм: Хоч Я свідчу про Себе, Моє свідчення є правдивим, бо Я знаю, звідки прийшов і куди йду, а ви не знаєте, звідки Я і куди йду. 15 Ви по-тілесному судите, — Я ж не суджу нікого. 16 А якщо Я і суджу, то Мій суд є правдивим, бо Я не один, але з Тим, Хто Мене послав, — з Отцем. 17 У вашому ж таки Законі написано, що свідчення двох людей є правдивим. 18 Я Сам свідчу про Себе, та свідчить про Мене і Той, Хто Мене послав, — Отець! 19 Тоді запитали Його: Де Твій Отець? Ісус відповів: Ні Мене не знаєте, ні Мого Отця; коли б ви Мене знали, то знали б і Мого Отця. 20 Ці слова Він сказав біля скарбниці, навчаючи в храмі, і ніхто не схопив Його, бо ще не прийшов Його час.
1А коли Він ішов, то побачив чоловіка, сліпого від народження. 2 Його учні запитали Його, кажучи: Учителю, хто згрішив: він чи батьки його, що сліпим народився? 3 Ісус відповів: Ні він не згрішив, ні його батьки, але щоб виявилися на ньому Божі діла. 4 Доки є день, потрібно, щоб ми робили діла Того, Хто Мене послав; надходить ніч, коли ніхто не зможе робити. 5 Поки Я є у світі, Я — Світло для світу! 6 Сказавши це, Він плюнув на землю, зробив грязиво зі слини й помазав ним очі сліпому, 7 і сказав йому: Піди вмийся в купальні Силоам! Силоам у перекладі означає «посланий». Отже, він пішов, умився і прийшов зрячим. 8Сусіди ж і ті, котрі бачили його раніше, як він був жебраком, казали: Хіба це не той, хто сидів і жебрав? 9Деякі говорили, що це він; інші говорили, що ні, але подібний до нього. Він [же] казав: Це я! 10 Тоді випитували в нього: Як тобі відкрилися очі? 11Він відповів: Чоловік, Якого звуть Ісус, зробив грязиво й помазав мої очі та сказав мені: Іди в [купальню] Силоам і вмийся. Я пішов, умився і прозрів. 12І запитали в нього: Де Він? Той каже: Я не знаю.
7 Тоді ще сказав [їм] Ісус: Знову й знову запевняю вас, що Я — двері для овець. 8Усі, котрі приходили переді Мною, були злодії та розбійники, але вівці не слухали їх. 9 Я — двері! Якщо хто Мною ввійде, то буде спасенний; він увійде і вийде, і знайде пасовисько. 10 Злодій приходить тільки для того, щоб украсти, вбити і погубити. Я ж прийшов, щоб ви мали життя і щоб над міру мали. 11 Я — Пастир добрий! Пастир добрий кладе Свою душу за овець. 12 Наймит же і той, хто не є пастирем, якому вівці не належать, коли бачить наближення вовка, кидає овець і втікає, а вовк хапає і розполохує [овець]; 13 [наймит утікає], адже він — наймит і про овець не дбає. 14 Я — Пастир добрий. І Я знаю Своїх, і Мої знають Мене; 15 як знає Мене Отець, так і Я знаю Отця, і кладу Свою душу за овець. 16 Я маю й інших овець, які не з цієї кошари, тож Мені треба і їх привести; вони почують Мій голос, і буде одна отара й один Пастир. 17 Саме тому любить Мене Отець, що Я кладу Свою душу, аби знову прийняти її. 18 Ніхто не бере її від Мене, але Я Сам віддаю її. Владу маю її віддати, і владу маю знову її прийняти; цю заповідь Я одержав від Мого Отця. 19 Через ці слова знову виникла незгода між юдеями. 20 Багато з них казали: Він має біса та є несамовитим! Навіщо слухаєте Його? 21 Інші казали: Ні, це не слова біснуватого. Хіба може біс відкрити очі сліпому?
20 Деякі з тих, хто прийшов поклонитися у свято, були греками. 21 Вони підійшли до Филипа, який був з Витсаїди Галилейської, і просили його, кажучи: Пане, ми хочемо бачити Ісуса! 22 Филип іде і каже про це Андрієві, а [далі] Андрій з Филипом ідуть, та й повідомляють Ісуса. 23 А Ісус сказав їм у відповідь: Прийшов час прославитися Синові Людському. 24 Знову й знову запевняю вас: якщо зерно пшениці, упавши на землю, не вмре, воно залишиться одне. Якщо ж умре, — принесе великий урожай. 25 Хто любить душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою в цьому світі, той збереже її для вічного життя. 26 Якщо хто Мені служить, нехай іде за Мною, і де Я, там буде і Мій слуга. Якщо хто Мені служить, того пошанує [Мій] Отець.
31 А коли він вийшов, Ісус говорить: Нині прославився Син Людський, і Бог прославився в Ньому. 32Якщо Бог прославився в Ньому, то і Бог прославить Його в Собі, — і цієї ж миті прославить Його! Любіть один одного 33 Діти, Я з вами буду недовго. Будете Мене шукати, і як Я казав юдеям, — куди Я іду, ви не можете прийти, — те й вам нині кажу. 34 Нову заповідь даю вам: Любіть один одного! Як Я полюбив вас, щоб і ви любили так один одного. 35 З того дізнаються всі, що ви — Мої учні, коли любов матимете між собою.
1 Хай не тривожиться ваше серце: вірте в Бога і в Мене вірте. 2 У домі Мого Отця багато осель. А якби не так, то Я сказав би вам, оскільки йду приготувати вам місце. 3 І коли піду та приготую вам місце, то Я знову прийду і візьму вас до Себе, щоби де Я, там і ви були. 4А куди Я йду, ви дорогу знаєте. 5 Каже Йому Хома: Господи, ми не знаємо, куди Ти йдеш. [Тож] як можемо знати дорогу? 6 Ісус говорить йому: Я є дорога, і правда, і життя! Ніхто не приходить до Отця, якщо не через Мене. 7 Якби ви Мене знали, то знали б і Мого Отця. Відтепер знаєте Його і бачили Його! 8 Каже Йому Филип: Господи, покажи нам Отця, — і цього нам вистачить. 9 Говорить йому Ісус: Стільки часу Я з вами, і ти не знаєш Мене, Филипе? Хто Мене бачив, той і Отця бачив. Як же ти говориш: Покажи нам Отця? 10 Хіба ти не віриш, що Я є в Отці, й Отець є в Мені? Слова, які Я кажу вам, не від Себе кажу. Отець, Який у Мені перебуває, — Він і творить ті діла. 11 Вірте Мені, що Я в Отці, а Отець у Мені. Якщо ж ні, то через Мої діла повірте [Мені]. 12 Знову й знову запевняю вас, що той, хто вірить у Мене, робитиме діла, які Я роблю, — навіть більші від них чинитиме, бо Я іду до Отця. 13 І що тільки попросите в Моє Ім’я, те й зроблю, щоби прославився Отець у Сині. 14Коли Мене про щось попросите в Моє Ім’я, — Я те зроблю.
Обітниця Святого Духа15 Якщо любите Мене, ви будете дотримуватися Моїх заповідей. 16 І Я попрошу Отця, і дасть вам іншого Утішителя, щоб навіки перебував з вами, — 17 Духа Істини, Якого світ не може прийняти, бо не бачить Його і не знає [Його]. А ви знаєте Його, бо Він при вас перебуває, і у вас буде Він. 18 Я не залишу вас сиротами, Я прийду до вас. 19 Ще трохи, і світ більше не побачить Мене. Ви ж будете бачити Мене, бо Я живу, і ви будете жити. 20 Того дня ви пізнаєте, що Я в Моєму Отці, і ви в Мені, і Я у вас. 21 Хто має Мої заповіді та виконує їх, той Мене любить. А хто Мене любить, того любитиме і Мій Отець, і Я любитиму його, і з’явлюся йому Сам. 22 Каже Йому Юда, — не Іскаріотський: Господи, чому це так, що Ти маєш намір з’явитися нам, а не світові? 23 У відповідь Ісус сказав йому: Якщо хто любить Мене, той буде виконувати Моє слово; і Мій Отець любитиме його, і Ми прийдемо до нього, і зробимо оселю в ньому. 24 Хто ж не любить Мене, слів Моїх не виконує. Слово, яке ви чуєте, є не Моє, але Того, Хто послав Мене, — Отця. 25Це говорив Я вам, перебуваючи між вами. 26 А Утішитель — Дух Святий, Якого Отець пошле в Моє Ім’я, Той вас навчить усього і пригадає вам усе, що Я вам говорив. 27 Мир залишаю вам, Мій мир Я даю вам. Не так, як світ дає, Я даю вам. Хай не тривожиться ваше серце і не лякається. 28 Ви чули, що Я сказав вам: Я йду, але Я повернуся до вас. Якби ви любили Мене, то втішилися б, тому що [Я сказав], — іду до Отця. Адже Отець більший від Мене! 29 Я сказав вам раніше, ніж це станеться, щоб тоді, коли воно станеться, ви повірили. 30 Не довго вже говоритиму з вами, бо надходить князь світу, та в Мені Він не має нічого. 31 Але щоби зрозумів світ, що Я люблю Отця і, як заповів Мені Отець, так Я і роблю. Уставайте, ходімо звідси!
1 Я є справжня Виноградна Лоза, а Мій Отець — Виноградар. 2 Усяку галузку в Мені, яка не приносить плоду, Він відтинає, а всяку, яка родить плід, очищає, щоб рясніше родила. 3 Ви вже чисті через слово, яке Я вам сказав. 4 Перебувайте в Мені, а Я — у вас. Як галузка не може приносити плоду сама по собі, якщо не буде на виноградній лозі, так і ви, якщо не будете перебувати в Мені. 5 Я є Виноградна Лоза, ви — галузки. Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, той приносить рясний урожай, бо без Мене не можете робити нічого. 6 Хто в Мені не перебуває, буде відкинений геть, мов та гілка, і всохне; їх збирають і кидають у вогонь, і вони згорають. 7 Якщо ж будете перебувати в Мені, а Мої слова перебуватимуть у вас, то чого б тільки забажали, просіть — і станеться вам. 8 У цьому прославлений Мій Отець, щоб ви приносили багатий урожай і стали Моїми учнями. 9 Як полюбив Мене Отець, так і Я полюбив вас; тож перебувайте в Моїй любові. 10 Якщо будете зберігати Мої заповіді, то перебуватимете в любові Моїй, так само, як Я, зберігши заповіді Мого Отця, перебуваю в Його любові. 11 Це Я сказав вам, щоб Моя радість перебувала у вас і щоб ваша радість була повною. 12 Ось Моя заповідь: щоб ви любили один одного так, як Я вас полюбив. 13 Більшої любові ніхто не має за ту, коли хто душу свою кладе за друзів своїх. 14 Ви — друзі Мої, якщо чините те, що Я заповідаю вам. 15 Не називаю вас більше рабами, бо раб не знає, що робить його пан; вас же назвав Я друзями, оскільки сказав вам усе, що почув від Мого Отця. 16 Не ви Мене вибрали, але Я вибрав вас і настановив вас, щоб ви йшли та плід приносили, і щоби плід ваш залишався, аби те, що тільки попросите від Отця в Моє Ім’я, Він вам дав. 17 Заповідаю вам, щоб ви любили один одного.
1 Після цих слів Ісус підвів очі до неба й сказав: Отче, прийшов час. Прослав Свого Сина, щоби [Твій] Син прославив Тебе. 2 Оскільки Ти дав Йому владу над усяким тілом, щоб усім тим, кого Ти дав Йому, Він дав їм вічне життя. 3 Вічне життя є те, щоби знали Тебе, єдиного істинного Бога, і Того, Кого Ти послав, — Ісуса Христа. 4 Я прославив Тебе на землі, завершив справу, яку Ти доручив Мені виконати. 5 А тепер Ти прослав Мене, Отче, у Себе тією славою, яку Я мав у Тебе ще перед тим, як світ постав. 6 Я виявив Твоє Ім’я людям, яких Ти Мені дав зі світу. Твої вони були, і Мені дав Ти їх, і вони зберегли Твоє слово. 7 Нині вони зрозуміли, що все, що Ти дав Мені, є від Тебе. 8 Адже слова, які Ти Мені дав, Я передав їм, і вони прийняли і справді зрозуміли, що Я вийшов від Тебе, повіривши, що Ти Мене послав. 9 Я за них благаю, — не за світ благаю, але за тих, кого Ти Мені дав, бо вони Твої; 10 і все Моє — Твоє, а Твоє — Моє; і Я прославився в них. 11 Я більше не є у світі, а вони у світі; Я ж іду до Тебе! Отче Святий, збережи їх у Твоє Ім’я — тих, кого Ти Мені дав, — щоби були одне, як і Ми. 12 Коли Я був з ними [у світі], Я оберігав їх у Твоє Ім’я, — тих, кого Ти Мені дав, — і Я їх зберіг, і ніхто з них не загинув, крім сина погибелі, щоби сповнилося Писання. 13 Нині ж до Тебе Я іду, і кажу про це у світі, щоб вони в собі мали повноту Моєї радості. 14 Я дав їм Твоє Слово, але світ їх зненавидів, бо вони не від світу, як і Я не від світу. 15 Не благаю, щоб Ти забрав їх від світу, але щоби зберіг їх від злого. 16 Вони не від світу, як і Я не від світу. 17 Освяти їх істиною [Своєю]! Твоє Слово — то істина. 18 Як Ти послав Мене у світ, так і Я послав їх у світ. 19 За них Я посвячую Себе, щоб і вони були освячені істиною. 20 Та благаю не лише за них, а й за тих, хто повірить у Мене через їхнє слово, 21 щоб усі були одне, — так, як Ти, Отче, у Мені, а Я в Тобі, — щоб і вони в Нас були; аби світ повірив, що Ти Мене послав. 22 І Я передав їм славу, яку Ти Мені дав, — щоби були одне, як і Ми одне. 23 Я в них, а Ти — в Мені; хай будуть досконалі в єдності, аби світ пізнав, що Ти Мене послав і полюбив їх, як і Мене полюбив. 24 Отче, хочу, щоб ті, яких Ти Мені дав, були зі Мною там, де Я, щоби бачили Мою славу, яку Ти Мені дав, бо Ти полюбив Мене раніше від створення світу. 25 Отче Праведний! Світ Тебе не пізнав, але Я Тебе пізнав. І вони пізнали, що Ти Мене послав. 26 І Я виявив їм Твоє Ім’я, і виявлятиму, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, була в них, і Я — в них.
28 Після цього, знаючи, що все вже завершилося, каже Ісус, аби збулося Писання: Прагну! 29Стояла повна посудина оцту. Воїни, настромивши на тростину губку, намочену в оцті, піднесли до Його уст. 30 Спробувавши оцту, Ісус сказав: Звершилося! І схиливши голову, віддав духа. Кістка Його не буде поламана 31 Оскільки була п’ятниця, то юдеї, щоб не залишилися на хресті тіла в суботу, тому що був великий день тієї суботи, просили Пилата, аби перебили їхні голінки й забрали. 32Тож воїни прийшли і перебили голінки першому й другому, розп’ятому з Ним. 33Підійшовши до Ісуса, побачили, що Він уже помер, і не стали перебивати Йому голінок. 34 Але один з воїнів списом проколов Йому бік, і тут же витекли кров та вода. 35 А той, хто бачив, засвідчив, — і правдиве його свідчення. Він знає, що каже правду, щоб і ви повірили. 36 Бо сталося це, аби збулося Писання: Кістка Його не буде поламана. 37 І знову ж, в іншому місці Писання говориться: Будуть дивитися на Того, Кого прокололи.
19 Того ж першого дня тижня, пізньої пори, коли двері, де зібралися [Його] учні, були замкнені зі страху перед юдеями, прийшов Ісус, став посередині й каже їм: Мир вам! 20 Промовивши це, показав їм руки та бік. Побачивши Господа, учні зраділи. 21 Тоді Ісус знову сказав їм: Мир вам! Як послав Мене Отець, — і Я посилаю вас! 22 Промовивши це, Він дихнув і каже їм: Прийміть Святого Духа! 23 Кому простите гріхи, — будуть прощені їм; кому затримаєте, — будуть затримані.